ЗАЯВА
Священного Синоду Української Православної Церкви
від 6 грудня 2019 року
Священний Синод Української Православної Церкви, обговоривши останні події у сфері міжправославних відносин, заявляє:
- Вимушені констатувати, що внаслідок антиканонічних дій Константинопольського Патріархату в Україні, а також у зв’язку з прийняттям у спілкування Предстоятелями Елладської та Олександрійської Православних Церков розкольницької «Православної Церкви України», ситуація у світовому Православ’ї значно погіршилася, і розділення між Помісними Православними Церквами поглибилося не лише на адміністративному, але й на духовному рівні — тобто на рівні спілкування в Таїнствах.
- Стало очевидним, що ця криза є не лише проблемою двосторонніх відносин між Константинопольським і Московським Патріархатами, а стосується всього світового Православ’я — всіх Помісних Православних Церков, оскільки руйнує самі основи життя й місії Церкви Христової. Ця проблема має не адміністративний, а еклезіологічний характер. Назовні вийшла нова концепція першості Константинопольського Патріарха як «першого без рівних» у світовому Православ’ї, якої ніколи не знала Православна Церква, і яка фактично є порушенням принципу соборності Церкви та наслідком неправильного розуміння природи Церкви взагалі й ролі окремої Помісної Церкви в Тілі Христової Церкви зокрема. Окрім того, Константинопольський Патріархат почав допускати до співслужіння осіб, які не мають священного сану, що є кощунством і наругою над Євхаристією.
- З огляду на це, припинення Українською Православною Церквою євхаристичного спілкування з Константинопольським Патріархатом та з Церквами й ієрархами, які визнали розкольників, є не зловживанням Євхаристією чи тим більше шантажем Євхаристією, як дехто інколи говорить, а навпаки є захистом Євхаристії і збереженням канонічної та духовної чистоти й непорочності Церкви. Адже Господь наш Іісус Христос, за словами святого апостола Павла, «полюбив Церкву і віддав Себе за неї … щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями, чи пороку, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна» (Еф. 5:25-27).
- Саме з цих причин неправдивими й маніпулятивними є звинувачення на адресу Української Православної Церкви в тому, що нібито вона рухається до самоізоляції, припиняючи євхаристичне спілкування з тими, хто вступив у спілкування з нерозкаяними розкольниками. Насправді ми відстоюємо чистоту канонічного передання Церкви, захищаємо Церкву від кощунства. Інакше, якщо до священнослужіння допускаються особи, які не мають законних хіротоній, якщо розкол оголошується Церквою, а справжня Христова Церква ігнорується або називається розколом, то виникає небезпека підміни Церкви. Окрім того, такими антицерковними діями стирається межа між Церквою і розколом. У результаті створюється нова «церква», заснована людьми, замість тієї, яку заснував Господь наш Іісус Христос, придбавши її Собі Кров’ю Своєю (див. Діян. 20:28).
- Один із базових принципів канонічного права Православної Церкви полягає в тому, що той, хто вступає в євхаристичне спілкування з відлученим, сам відлучається від спілкування з Церквою. У зв’язку з цим, прийняття деякими Помісними Церквами в спілкування осіб, які вчинили розкол в інших Помісних Церквах, не принесли за це покаяння і не мають дійсного священного сану, автоматично ставить перед ними питання щодо того, чи не є подальше перебування у євхаристичному спілкуванні з розкольниками співучастю в цьому гріху і порушенням наведеного вище канонічного принципу?
- Вважаємо, що єдиним способом виходу з цієї кризи є всеправославне соборне обговорення і вирішення всього комплексу цих проблемних питань. Усвідомлюючи всі складнощі, що пов’язані зі скликанням такої всеправославної наради, іншого виходу з кризової ситуації ми поки що не бачимо. А тому вітаємо ініціативу Блаженнішого Патріарха Святого Граду Єрусалиму і всієї Палестини Феофіла ІІІ щодо скликання Всеправославної наради в Йорданії. У важкі часи історії нашої Церкви вже був випадок допомоги Єрусалимського Патріархату, коли в 1620 році Патріарх Єрусалимський Феофан в Києві відновив православну ієрархію на заміну тих, хто пішов в унію під тиском тодішньої польсько-литовської влади. Схвалюємо, дякуємо і з надією дивимося на подібні заклики до Всеправославної наради від Предстоятелів та ієрархів інших Помісних Православних Церков, що почали все частіше і сильніше звучати протягом останнього часу.
- Констатуємо, що, на превеликий жаль, у життя світового Православ’я почали грубо втручатися геополітичні й політичні чинники. Внаслідок цього окремі Помісні Церкви почали приймати свої церковні рішення під впливом цих чинників всупереч церковним канонам і багатовіковій традиції Церкви. Ми розуміємо, що кожна Помісна Церква звершує своє служіння в рамках тієї чи іншої держави, а інколи й декількох чи багатьох держав. Часто той чи інший православний народ історично є дуже тісно пов’язаним як з власною державою, так і зі своєю Помісною Церквою. Однак, на наше глибоке переконання, кожна Помісна Церква у своєму служінні Богу має бути вищою за національні, державні чи політичні межі та інтереси і не піддаватися зовнішньому тиску, пам’ятаючи, що Царство Боже, яке ми проповідуємо, є не від світу цього (див. Ін. 18:36). Якщо кожна Помісна Церква асоціюватиме себе виключно з інтересами власної держави, то світове Православ’я не зможе бути єдиним, адже буває, що держави конфліктують чи воюють між собою, але Церква має зберігати єдність і примиряти людей, а не ставати стороною чи засобом протистояння. Висловлюємо надію, що Свята Православна Церква з допомогою Божою знайде сили подолати ці виклики й зберегти свою єдність, піднявшись вище національних і державних кордонів та інтересів, адже у Христі немає «ні елліна, ні іудея, … варвара, скіфа, … але все й у всьому Христос» (Кол. 3:11).
- Звертаємося до архіпастирів, пастирів, чернецтва і мирян нашої Української Православної Церкви. Дорогі владики, отці, брати й сестри! Не без промислу Божого так сталося, що саме по Україні й по нашій Церкві в межах світового Православ’я сьогодні пролягає межа між Церквою і розколом. У цій ситуації ми маємо зберегти чистоту канонічного устрою та вчення Церкви. Нас лякають самоізоляцією. Але коли ми живемо в істинній вірі, то самоізоляції не може бути, як говорив про це світлої пам’яті Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир: «З Христом не буває самоізоляції». Фактично, сьогодні наша Українська Православна Церква, переживаючи різноманітні випробування, відстоює єдність всього світового Православ’я. Не бійтеся! Ви перебуваєте в істинній Церкві! Любіть Церкву, бережіть Церкву і себе в Ній, тому що через Неї Господь нас спасає. А все інше залишіть на волю Божу. Пам’ятайте, що не люди керують Церквою, а Сам Господь. Будемо ж молитися, щоб Господь Духом Своїм Святим виправив усі помилки людські, очистив нас від усякої скверни і спас душі наші!
Нагадаємо, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та згідно з рішенням Священного Синоду від 6 грудня 2019 року (Журнали №28, №29), у неділю 8 грудня, на підтримку миротворчих ініціатив Української Держави щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, в усіх храмах єпархій УПЦ будуть підносити за богослужінням сугубі молитви про успішну реалізацію миротворчого процесу та настання миру на сході України. Також після богослужіння буде виголошено текст Заяви Священного Синоду Української Православної Церкви.
